Запись #1 в дневнике пользователя

Українське суспільство поступово наближається до того Рубікону, коли інформація про життя і діяльність провідних діячів національно-визвольної боротьби українського народу із загальнодоступної переходить у загальновідому. Знадобилось більше одного десятка років для того, щоб, як правило, спорадичні і різнопланові зусилля науковців, журналістів, політиків, громадських діячів, митців накопичили достатній інформаційний ресурс, який став базою для суспільної думки. За цей час відкрито значну частину архівних документів, видано і перевидано чимало досліджень, монографій, мемуарів, статей, відзнято фільми, організовано конференції, академії, дискусійні клуби, ток-шоу тощо. Більшість вище переліченого втілювалось у життя поступово, дозовано, переслідуючи різні цілі. Лише зрідка відбувались події, які несли в собі елементи прориву. Але все це спільно призвело до того, що ознакою сучасності стала можливість відверто і правдиво говорити про складні теми української історії через різні призми її сприйняття, оцінювати вагу тих чи інших постатей минулого, а іноді, навіть, провокувати спільноту сумнівної якості рейтингами.

З кожним роком зростає інтерес до особи однієї із найзнаковіших фігур українства – Степана Бандери. Особливої динаміки цей процес зазнав останнім часом, в рамках наближення до сотих роковин від дня його народження. На сьогоднішній день в біографії Степана Бандери майже не залишилось «білих плям». Поступово відтерлись фальшиві стереотипи, які нав’язувались протягом кількох десятиліть совєтською пропагандою і псевдонаукою. Водночас, слід визнати, що не поставлено ще надійного заслону перед новітніми атаками Північної імперії, яка, до остаточного свого знищення, не припинятиме боротьбу проти імені і духу того, хто сміливо кинув виклик її великодержавію.

В середині українського суспільства, поряд з процесом очищення від московсько-більшовицького минулого, триває відродження справжніх національних цінностей. Все це відбувається в умовах непростої політичної боротьби, складного розвитку соціально-економічних і культурних відносин, тих самих зовнішніх впливів двох світів, на грані яких призначено стояти Україні. І правдива інформація про життя і боротьбу Степана Бандери, визнаного лідера українських визвольних змагань середини минулого століття, є цілковито необхідною для віднаходження невичерпного джерела національного державотворення. Сьогодні правду про Степана Бандеру не знає лише той, хто не хоче її знати, або не бажає її чути. Сьогодні правду про Степана Бандеру знає кожен, котрий визнає себе українцем.

Це достатньо серйозний поступ вперед, в порівнянні із не далекою минувшиною, але це ще не остаточний крок в напрямку повного торжества Правди. Адже правда про Бандеру не може бути довершеною без усвідомлення Правди Бандери, тобто глибокої суті призначення його боротьби і жертовності.

Тому то вбачається абсолютно доцільним перехід до нового етапу повернення Бандери в українське суспільство – етапу відродження Правди Бандери, який повинен стати потужною платформою для формування завершальної фази національної революції, а значить, до остаточної перемоги ідей Степана Бандери на українському просторі!

Як відомо, Степан Бандера народився у сім’ї греко-католицького священика. Священика не пересічного, священика-лицаря, військового капелана українського війська. У молодого Бандери було не так вже й багато варіантів вибору власного життєвого шляху. Він міг продовжити родинну священничу династію, мав можливість здобути той рівень освіти, на який могли претендувати не заможні українці в умовах окупаційного режиму польської держави, а міг, особливо зважаючи на проблеми зі здоров’ям, як і тисячі своїх однолітків, загубитись у розміреному і спокійному житті галицької провінції. Але Боже провидіння судило йому пройти інший шлях – шлях незламного революціонера, шлях того, хто розбудив і очолив ці тисячі ровесників, хто був Покликаним і за ким ішли. Цей шлях був обраний Степаном Бандерою свідомо. Він чітко і тверезо розумів, що рано чи пізно за цей вибір доведеться заплатити найвищу ціну. Він був до цього готовий, які і ті, хто стояв пліч-о-пліч.

Сучаснику важко уявити таку високу жертовність. Сьогодні мало хто звертає увагу на те, що підпільна робота в ОУН, а особливо у провідній її ланці, боротьба на окупованій території, як правило, завершувалась або арештом і ув’язненням, або загибеллю. І лише поміж цим були романтичні миттєвості національної революції, початок якої проголосило покоління Бандери. Це були Апостоли і Мученики української державності. «Здобути, або загинути» – такою була їхня Правда.