Тема #104333

В одному лісі дикі демократи
Обрали доброго і тихого царя,
Сердешного і мирного, як брата,
Чемніш від травоїдного звіряти.
І кожен звір до Лісового Тата
Спішив прибути звіддаля,
Щоб підійти і збоку стати,
Щось запитати, щось сказати…
Вже день минув, а їх багато-
Від Лева аж до сірого щура-
Усі ідуть, бо хочуть знати
Як правити візьметься Тато.
Коли ж усі зібрались демократи,
І стали славити царя,
Не підійти, ні близько стати-
Усюди мавпи хитрі, волохаті.
Обсіло кодло те хвостате
Царя , а решта звіддаля
Прохала Лісового Тата
Про се і те, багато і багато…
Все галасує- і вухате, і хвостате…
Вже відповідь почути їм пора,
Та мавпи не дають сказати Тату
І роблять із царя вар’ята.
Обсіли геть царя, як брата,
Як доброго нанашка дітвора
І збокували дикі демократи ,
Стоять, бо черги не діждати.
Не може братія картата
Свобод діждатися і прав,
Обіцяних обіцянок багато…
Жаль- не добратися до Тата.
Котрі хитріші, стали малюватись
Під мавп, що ближче до двора,
І мовою, як мавпи розмовляти
Щоб до царя якось діпхатись.
Тепер у лісі дикі демократи,
Щоб мати доброго і тихого царя,
Навчились мавпами стрибати
І навіть мову їхню мавпувати.
Хто не хотів робитися вар’ятом,
Той збоку огризався і бурчав,
Волів царя інакше обирати…
Мораль така - не май царя за брата.
Цареві теж не варто бути Татом,
Прогнати мавп і просто стати,
Не бавлячись у диких демократів.



Хто с Украини поймет!
Вот и перевод через переводчек


В одном лесу дикие демократы
Выбрали хорошего и тихого царя,
Бедного и мирного, как брата,
Вежливее от травоядного сверять.
И каждый зверь в Лесной Папы
Спешил прибыть издали,
Чтобы подойти и сбоку стать,
Что-то спросить, что-то сказать ...
Уже день прошел, а их много-
От Льва до серой крысы-
Все идут, потому что хотят знать
Как править возьмется Папа.
Когда все собрались демократы,
И стали славить царя,
Не подойти, ни близко стать-
Всюду обезьяны хитрые, волосатые.
Обсели отродье то хвостатое
Царя, а остальные издали
Просила Лесного Папы
О сем и то, много и много ...
Все шумит-и уши, и хвостатое ...
Уже ответ услышать им пора,
Но обезьяны не дают сказать Тату
И делают из царя дурака.
Одолевали совершенно царя, как брата,
Как хорошего нанашкой детвора
И збокувалы дикие демократы,
Стоят, потому очереди не дождаться.
Не может братия клетчатая
Свобод дождаться и прав,
Обещанных обещаний много ...
Жаль-не добраться до Папы.
Которые хитрее, стали рисоваться
Во обезьян, ближе к двора,
И язык, как обезьяны разговаривать
Чтобы царю как-то дипхатись.
Теперь в лесу дикие демократы,
Чтобы иметь хорошего и тихого царя,
Научились обезьянами прыгать
И даже язык их обезьянничать.
Кто не хотел делаться дурака,
Тот стороны огрызался и ворчал,
Хотел царя иначе выбирать ...
Мораль такова - не имей царя за брата.
Царю тоже не стоит быть Папой,
Прогнать обезьян и просто стать,
НЕ играя в диких демократов.